Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів солідарно: 37 450, 00 грн. завданої їй матеріальної шкоди залиттям квартири з їх вини, 378, 60 грн. - 3% відсотків річних та понесені нею судові витрати в справі.

Посилається в позові на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2020 року.

26 червня 2023 року сталося залиття її квартири з верхнього поверху.

В цей же день вона звернулася з заявою про залиття до ЖЕД-106 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва», комісією якої в її присутності був складений акт про залиття.

Відповідно до Звіту ТОВ «Агенство Експертної Оцінки України» від 26 вересня 2023 року вартість збитку, завданого залиттям належної їй квартири, становить 37 450, 00 грн.

Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 , з вини яких сталася залиття її квартири внаслідок неналежного утримання та експлуатації квартири та її складових частин, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 08 листопада 2023 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

Конверти з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, які направлялися відповідачам, повернувся до суду з відміткою про відмову адресатів від їх отримання.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.

Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві.

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст.128,130 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.

Відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК украхни у разі відмови адресата одержати судову повістку, особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду.

Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Виходячи з цього, відмову від отимання направлених судом документів, суд вважає відповідачів обізнаними про наявність спору в провадженні суду та його предмет.

Станом на день ухвалення рішення відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законодавством установлено, що відшкодування шкоди полягає у відшкодуванні затрат, необхідних для приведення пошкодженої речі у її попередній стан та у компенсації супутніх витрат, необхідних для такого відновлення.

В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, та,  якщо в  процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що позивачка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2020 року є власником квартири АДРЕСА_3 .

21 червня 2023 року сталося залиття належної позивачці на праві власності квартири.

Відовідно до Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання ( або холодного водопостачання ) від 26 червня 2023 року ймовірною причиною залиття стало покодження внутрішньоквартирних мереж у вище розташованій квартирі АДРЕСА_4 .

Згідно з цим же актом доступу до квартири АДРЕСА_4 комісії для встановлення причин залиття не надано.

Відповідно до Звіту ТОВ «Агенство Експертної Оцінки України» від 26 червня 2023 року вартість збитків, завданих позивачці залиттям квартири, становить 37 450, 00 грн.

Зі Звіту вбачається, що він виготовлений та підписаний оцінювачем ОСОБА_5 .

Оцінювач ОСОБА_6 має кваліфікацію за напрямком «Оцінка об`єктів у матеріальній формі», а отже, має право надавати відповідні висновки та складати звіти.

Кваліфікація оцінювача підтверджена доданими до Звіту документами: кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача МФ №28 від 1 березня 2017 року, виданого Фондом державного майна України; сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності № 244/2023 від 12 квітня 2023 року, виданого Фондом державного майна України; посвідченням про підвищення кваліфікації МФ № 7456-ПК від 27 серпня 2022 року.

Відповідно до інформації Голосіївсьої районної в м.Києві державної адміністрації від 17 жовтня 2023 року квартира АДРЕСА_5 10 жовтня 1997 року була передана у приватну власність відповідачам та ОСОБА_7 .

У зв`язку із смертю останнього належну йому частку в квартирі відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 18 вересня 2019 року успадкувала відповідачка ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 жовтня 2023 року.

/ а.с. 26 - 58; 61 /

Відповідно до п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

З акту про залиття вбачається, що він складений з додержанням процедури його складання за участю представників належної житлово-експлуатаційної організації,  в ньому відображені усі факти, що мали бути зазначені в ньому, а тому суд вважає, що він відповідає вимогам, викладених у Правилах.

Відповідно до наданого позивачкою Акту про залиття від 26 червня 2023 року ймовірною причиною залиття квартири стало покодження внутрішньоквартирних мереж у вищерозташованій квартирі АДРЕСА_4 .

Актом встановлено місця та розміри залиття квартири.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Суд вважає, що наданий позивачкою Звіт про оцінку завданої їй шкоди є належним доказом розміру завданої їй матеріальної шкоди, відповідачами не спростований і підстав вважати дані докази неналежними відсутні.

З урахуваннм цього суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки в цій частині.

Що стосується стягнення 3% річних у порядку ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 757/31418/15-ц від 13 листопада 2019 року, платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер (неустойку тощо).

Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У даній справі Верховний Суд прийшов до висновку, що розмір коштів, який підлягає стягненню на користь позивача, рішенням суду не встановлено, прострочення виконання грошового зобов`язання на час розгляду справи не настало.

Зазначено також, що оскільки трансформація деліктного зобов`язання в грошове шляхом присудження до виплати грошової компенсації за заподіяну шкоду за рішенням суду не відбулася, підстави для стягнення 3% річних при ухваленні рішення відсутні.

З урахуванням приведеного, підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

Щодо визначення відповідальної особи за шкоду, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За змістом ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як зазначено вище, відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_4 .

Саме вони, як співвласники, зобов`язані утримувати майно, яке їм належить.

Відповідачі, відмовившись отримувати направлені судом документи, своєї вини в залитті належної позивачці на праві власності квартири не спростовували.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачі, як співвласники, мають нести солідарну відповідальність перед позивачкою за завдану шкоду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України  во витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2023 року між адвокатом Старчею А.В. та позивачкою укладено Договір № 23/30 про надання правничої допомоги.

11 вересня 2023 року між позивачкою та адвокатом був погоджений прайс вартості правничої допомоги та підписаний протокол погодження вартості правничої допомоги.

12 вересня 2023 року позивачкою попередьо за умовами договору було сплачено 3 000. 00 грн. вартості правничої допомоги.

З акту № 23/30/1 від 31 жовтня 2023 року предачі-прийнття наданої правничої допомоги вбачається, що сторони погодили вартість правничої допомоги в розмірі 7 300. 00 грн.

01 листопада 2023 року до раніше сплачених 3 000,00 грн. позивакою було сплачено додатково 4 300,00 грн. вартості правничої допомоги.

( а.с. 62 - 75 )

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України  розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Разом з тим, відповідачі з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу до суду не зверталися.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

З урхуванням приведеного суд також приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивачки 3 500,00 грн. сплачених за проведення оцінки вартості матеріального збитку, 2 680,00 грн. витрат,пов`язаних з підготовкою справи до судового розгляду та 1 062, 86 грн. судового збору.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Звертаючись до суду, позивачкою були надані докази як докази залиття квартири, так і висновок про вину власникв вище розташованої квартири в цьому залитті, а також розміру завданої шкоди.

В свою чергу, відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали і своєї винив залитті квартири не спростували.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про доведеність суми завданих позивачці збитків залиттям квартири, вини відповідачів у їх завданні та їх стягнення.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 319, 322, 360, 509, 625, 1166, 1190, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 259, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на корись ОСОБА_1 37 450, 00 грн. матеріальної шкоди та 13 480, 00 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на корись ОСОБА_1 1 062, 86 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП: невідомий.

Відповідач 2:   ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП: невідомий.

Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП: невідомий.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на корись ОСОБА_1 37 450, 00 грн. матеріальної шкоди та 13 480, 00 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на корись ОСОБА_1 1 062, 86 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП: невідомий.

Відповідач 2:   ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП: невідомий.

Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП: невідомий.