Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 541 606, 72 грн шкоди, завданої їй пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідача, а також 1 900,00 грн за послуги евакуатора.

Посилається в позові на те, що 01 серпня 2025 року на вул. Степана Рудницького, 6 в м.Києві з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: Volkswagen PASSAT, н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та MAZDA Cx-5, н.з. НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний відповідач.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний їй автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Уніка».

Відповідно до Звіту №52259 ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 698 406, 72 грн.

ПрАТ «Уніка» 20 серпня 2025 року відшкодувала їй 156 800, 00 грн, тобто різниця становть 541 606, 72 грн.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 23 грудня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідау копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що 01 серпня 2025 року на вул. Степана Рудницького, 6 в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: Volkswagen PASSAT, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та MAZDA Cx-5, н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачці на праві власності.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний відповідач.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачці автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Уніка».

Відповідно до Звіту №52259 ТОВ « СЗУ Україна Консалтинг» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MAZDA Cx-5, н.з. НОМЕР_2 , становить 698 406, 72 грн.

20 серпня 2025 року ПрАТ «Уніка» було виплачено позивачці страхове відшкодування в розмірі 156 800, 00 грн.

Таким чином, не відшкодованими залишається 541 606. 72 грн.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про задоволення позову.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач, не подавши відзив, розміру завданих позивачці збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу не заперечував.

З урахуванням викладеного вище, встановленої рішенням суду вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача .

Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 133 ЦПК України во витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До матеріалів справи додано Договір №2521 від 12 грудня 2025 року про надання правничої допомоги адвокатом Старча А.В., Акт про передачу-приймання надання правничої допомоги на 20 000, 00 грн.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини 1 статті1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач, не подавши відзив, співмірності витрат на правничу допомогу, понесену позивачем, не спростовував.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в приведеному розмірі.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 541 606, 72 грн матеріальної шкоди, 1 900, 00 грн витрат на евакуацію транспортного засобу, 20 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 348, 06 грн судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .